Інформаційний бюлетень МОЗ «Грип і ГРВІ»

Хто володіє інформацією, той володіє світом! Поінформований — отже озброєний!

Апчхи та кахи, або Звідки береться грип Джерело інфекції — хвора людина з останніх годин інкубаційного періоду до 5-7-го дня захворювання за неускладненого перебігу і до 10-14-го дня за ускладненого. В інкубаційний період хвора людина виділяє одиничні віруси, у розпал захворювання — у значній кількості. У період одужання людина також виділяє вірус, при цьому діти триваліше, ніж дорослі. Епідеміологічну небезпеку хворої людини визначають два чинники:  кількість вірусу в слизі верхніх дихальних шляхів  вираженість катарального синдрому

Де чатує небезпека?  Людина інфікується повітряно-крапельним шляхом. Хворий поширює вірус разом із краплинками слизу та мокроти під час чхання, кашлю, розмови на відстань до 3 м. Інфікувальна доза вірусу грипу для людини становить 0,0001 мл назального секрету.  Хвора матір може інфікувати дитину під час вагітності трансплацентрано.  Побутовий шлях під час потиску рук здорової і хворої людини, через предмети побуту (спільні засоби гігієни, зокрема рушники, носовики), через забруднені слизом із верхніх дихальних шляхів хворого на грип поверхні предметів, гроші, дверні ручки, вимикачі

Групи ризику до інфікування вірусом грипу та до розвитку ускладнень

 діти віком до п’яти років і вагітні  люди старше 65 років  медичні працівники  пацієнти із хронічними захворюваннями  люди, які проживають з особами із групами підвищеного ризику та доглядають за ними

Клінічні форми

Гострий початок з раптовим підвищенням температури тіла до 39,0…40,0 °С. Її складно знизити жарознижувальними лікарськими засобами. Навіть якщо це вдалося, вона за короткий термін повторно наростає до попередніх показників. Така температура тіла тримається три-п’ять днів. Триваліше підвищення температури тіла свідчить про приєднання бактеріальної інфекції

Інтоксикаційний синдром

 озноб  сильний головний біль у лобній і скроневій ділянках  біль у м’язах, суглобах та під час руху очними яблуками  світлобоязнь  пітливість  слабкість  ознаки нейротоксикозу (галюцинації, судоми, порушення сну та свідомості, блювання)

Катаральний синдром  Поява на 2-3 день хвороби, симптоми слабко виражені.  Закладеність носа в перші дні з подальшими незначними виділеннями з носа слизистого або серозного характеру.  Першіння чи печія в горлі.  Сухий часто надсадний кашель, напади якого супроводжуються болем за грудною кліткою і в епігастральній ділянці. Його інтенсивність швидко зростає, переходить у кашель із виділенням невеликої кількості мокротиння.  Геморагічний синдром, проявами якого є склерит, носові або ясневі кровотечі, петехіальне висипання на верхній половині тулуба

У хворих на грип симптоми інтоксикації організму переважають над катаральними

Ускладнення грипу  синусит  отит середнього вуха  міокардит  мієліт, енцефаліт  синдром Рея  вірусна геморагічна пневмонія (у підлітків, людей віком від 25 до 44 років, вагітних)  активація бактеріальної інфекції із розвитком бактеріальних ускладнень  загострення кардіопульмональних захворювань

Період одужання

 За сприятливого перебігу лихоманка і симптоми інтоксикації зникають за три-п’ять днів.  Можливе тривале постінфекційне підвищення температури тіла та виразний астенічний стан (пітливість, слабкість, підвищена втомлюваність, вередливість, порушення сну).  Кашель утримується до двох-трьох тижнів Діагностика грипу — легке завдання? Анамнез захворювання: гострий початок захворювання, виражена інтоксикація, слабко виражені катаральні явища.

Епідеміологічна ситуація.

Лабораторне підтвердження:  імунохроматографічний аналіз та реакція прямої імунофлюоресценції — виявити вірусні антигени в змивах зі слизової носоглотки  серологічне дослідження парних сироваток — встановити наростання титрів специфічних антитіл; має виключно ретроспективне значення має виключно ретроспективне значення, проводиться лише з 5-го дня хвороби  полімеразна ланцюгова реакція — визначити вміст гемаглютинінів у слизі з носоглотки

Електронна мікроскопія дає змогу виявити віруси грипу в мазках із носоглотки. Якщо концентрація збудника низька, використовують метод імунної електронної мікроскопії, яка виявляє комплекси вірусу грипу із специфічними антитілами. Вірусологічні методи застосовують зазвичай з науковою метою.

У загальному аналізі крові в гострий період захворювання знижується кількість лейкоцитів, збільшується кількість лімфоцитів, швидкість осідання еритроцитів залишається в межах норми. Немає специфічних змін

 Клінічний критерій постановки діагнозу без спеціальних лабораторних методів підтвердження не дає змоги чітко диференціювати грип від інших вірусних інфекцій.  Епідеміологічний критерій має актуальність у разі епідемії, коли зростає показник захворювання, а симптоми ідентичні, тоді встановлюється діагноз грипу.

Діагностика грипу — нелегке завдання?

 Більшість специфічних лабораторних діагностичних заходів не спрацьовують, оскільки вони потребують часу для отримання результату. Так, вірусологічне дослідження змивів із носоглотки на курячі ембріони займає в часі мінімум три-чотири дні; серологічне визначення lg G можливе з 5-го дня від початку хвороби; дослідження титру антитіл в динаміці має ретроспективне значення.  Експрес-тести для діагностики грипу А часто показують негативні результати. Американська академія педіатрії вказує, що експрес-тест на визначення антигенів грипу А має низьку чутливість і застосовувати його в рутинній практиці недоцільно

Майбутнє за профілактичною медициною  Специфічна профілактика грипу — вакцинація. Відповідно до Календаря профілактичних щеплень в Україні, згідно з Наказом МОЗ «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості та обігу медичних та імунобіологічних препаратів» від 16.09.2011 № 595 (у редакції наказу МОЗ від 11.08.2014 № 551) до щеплень за станом здоров’я.  Щеплення слід робити щороку вакциною, яка містить інактивовані штами вірусу грипу, що циркулюватимуть в епідемічному сезоні в дозі відповідно до віку.


Як уберегтися від грипу під час епідемії: пам’ятка для батьків  Стежте за тим, аби дитина не контактувала з людьми із симптомами грипу — озноб, нежить, чхання та кашель.

 Зведіть до мінімуму відвідування місць скупчення людей — магазинів, громадського транспорту, театрів, цирку.

 Застерігайте дитину не торкатися брудними руками їжі, очей, носа та рота.

 Привчайте дитину часто та ретельно мити руки з милом, особливо після відвідування громадських місць. Якщо поруч немає води, то порекомендуйте скористатися спиртовмісним спреєм для рук

 Промивайте ніс гіпертонічним сольовим розчином. Це очищує його від шкідливих мікроорганізмів, слизу та пилу.

 Навчіть користуватися медичною маскою або марлевою масками під час перебування в громадських місцях. Їх слід змінювати що три години.

 Загартовуйте організм дитини та більше гуляйте з нею на свіжому повітрі.

 Не допускайте переохолодження або перегрівання організму дитини

 Дотримуйтеся режиму дня і привчайте до цього дитину.

 Включайте до раціону дитини більше природних вітамінів, що містяться у свіжих овочах і фруктах.

 Якомога частіше провітрюйте та прибирайте помешкання. Раз на тиждень під час вологого прибирання використовуйте дезінфекційні засоби.

 Якщо на грип захворів хтось із членів родини, намагайтеся ізолювати його від дитини

Поради щодо адаптації дитини до умов дитячого садка

Початок відвідин дитиною дитячого садка є новим етапом в її житті, тому краще підготуватися до нього наперед. Критерієм благополучного психологічного і фізичного стану дитини є її успішна адаптація. У тому випадку, коли дитина не справляється із завданням адаптації до нових умов, ми можемо спостерігати симптоми важкої адаптації. До них відносяться

дитина багато плаче, прагне до емоційного контакту з дорослими або, навпаки, роздратовано відмовляється від нього;

Ø дитина випробовує складнощі зі встановленням контакту з іншими дітьми;

Ø порушення апетиту;

Ø порушення сну;

Ø хворобливо протікає розлука з рідними;

Ø знижується загальна активність;

Ø загальний пригнічений стан.

Проте в силах батьків запобігти подібним наслідкам відвідин дитячого саду. Для цього ми рекомендуємо скористатися наступними порадами.

1. В першу чергу, дорослі повинні вибрати садок, який справить на них гарне враження, познайомитися з педагогами-вихователями.

2. Приблизно за місяць можна починати готувати дитину психологічно — розповісти про те, що таке дитячий садок, хто туди ходить, що там відбувається, бажано, якомога частіше гуляти біля нього, щоб малюк звикав до території. Батько може поділитися з дитиною власними позитивними спогадами про перебування в саду. Проте одночасно з цим потрібно не «перегнути палку» — не варто дуже часто акцентувати увагу на майбутній події, що може викликати у дитини страх і невпевненість у власних силах.

3. Можна пограти з дитиною в гру «Дитячий садок». Роль малюка може виконувати або він сам, або яка-небудь іграшка. Покажіть йому в грі, як можна познайомитися з однолітками, як вступити в гру. Хай в грі дотримується ритм життя в дитячому садку: ляльки снідатимуть, робитимуть зарядку, гулятимуть, обідатимуть, лягатимуть спати. Корисно продовжувати гру і тоді, коли малюк почне ходити в садок. У грі вам буде простіше прослідкувати, які проблеми і труднощі він випробовує, допомогти йому справитися з ними.

4. В тому випадку, якщо дитячий садок знаходиться поблизу будинку, в майбутньому дитячому колективі у дитини, напевно, знайдуться знайомі діти. Саме з ними вона і спілкуватиметься в перші декілька днів — до тих пір, поки не знайде собі нових друзів. В тому випадку, якщо групу не відвідує жодна дитина, яка була б знайома вашому малюкові, краще наперед познайомити його з ким-небудь з дітей. Це допоможе їй швидше налагодити спілкування в колективі.

5. До режиму дитячого садка необхідно підготуватися також завчасно — зазвичай дітей приводять до 8ранку, а забирають увечері, тиха година — з 13 до 15. Далеко не всі діти звикли прокидатися в 7 ранку, тому перебудовуватися під новий лад потрібно починати як мінімум за 2-3 місяці.

6. У перші декілька днів, у жодному випадку, не слід залишати дитину більш, ніж на 2-3 години. Спостерігаючи за її реакцією, можна поступово збільшувати час перебування в дитячому садку. Рекомендації психолога наступні — близько тижня забирати дитину з садка до денного сну, далі (при нормальному стані малюка) близько тижня — відразу після сну, а вже потім можна залишати на вечірню прогулянку. Як правило, в перші дні діти втомлюються як психологічно, так і фізично, тому, при нагоді, добре влаштовувати «розвантажувальні від садка» дні – один — два дні в тиждень залишатися з ним удома.

6. Їжа в дитячому саду відрізняється від домашньої, тому батькам варто завчасно підготувати дитину, привчаючи її до звичайної і здорової їжі — супів, каш, салатів і т.д. Якщо Ваша дитина не відрізняється хорошим апетитом, варто наперед поспілкуватися з вихователем — у жодному випадку не слід насильно примушувати дитину їсти.

7. Варто наперед привчати дитину до самостійності і навиків самообслуговування. Зовсім маленьким дітям допомагають одягнутися вихователі, в більш старшому віці дитина повинна вже дещо уміти і сама. Безумовно, навики самостійності виробляються не відразу. Проте в звичному домашньому середовищі дитині буде набагато простіше навчитися надягати колготки, застібати ґудзики і т.д.

8. Збираючись в дитячий садок, можна, і навіть потрібно, дозволяти дитині брати з собою деякі іграшки, щоб вона принесла туди «частинку» рідної оселі. Хай іграшка ходить з дитиною в дитячий садок «щодня» і знайомиться там з іншими іграшками. Розпитуйте дитину, що з іграшкою відбувалося, хто з нею товаришував, хто кривдив, чи не було їй сумно (дітям легше говорити про свої відчуття від імені іграшки).

9. Під час прощання з мамою часто дитина починає вередувати — тримається всіма силами за маму, іноді навіть голосно кричить, ридає і влаштовує істерики. Потрібно спокійно поцілувати малюка, помахати йому рукою і «передати» до надійних рук вихователя (якщо вона сама відмовляється йти). Зазвичай, діти, особливо ясельного віку, плачуть хвилин 5-10 і заспокоюються. Залишаючи дитину, головне — не зникати раптово. Дитина повинна бачити, що мама йде і потім прийде. Потрібно детально пояснити дитині, що вона зараз робитиме: «Ти зараз пограєшся, поїси, поспиш, а я поки піду до магазину, куплю тобі що-небудь смачне. Потім ти прокинешся, а я вже за тобою прийшла».

10. У перші декілька днів дитина відчуває себе в дитячому саду скуто. Постійна заборона емоцій може привести до нервового зриву, тому в період адаптації дитині просто необхідно «випускати» емоції в звичній домашній обстановці, що не викликає скутості. Не лайте її за те, що вона дуже голосно кричить або швидко бігає — це їй необхідно.

11. Коли дитина знаходиться поза дитячим садком, батькам потрібно прагнути присвячувати їй якомога більше часу — гуляти, грати, розмовляти.

12. Будьте у контакті з вихователями — цікавтеся поведінкою дитини в садочку, її відносинами з дорослими і однолітками, обговорюйте проблеми, що виникають.

Поради батькам майбутніх першокласників

1.Для дитини Ви — зразок мовлення, адже діти вчаться мови‚ наслідуючи, слухаючи, спостерігаючи. Ваша дитина обов’язково буде говорити так‚ як Ви.

2. Дитина успішніше засвоює мову в той момент‚ коли дорослі слухають її‚ спілкуються з нею, розмовляють. Виявляйте готовність слухати. Якщо роль слухача Вас втомлює, якщо Ви поспішаєте, не забувайте: терпіння, виявлене Вами в дошкільний період‚ суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.

3. Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладаються основи впевненості в собі та успішного мовного спілкування поза сім’єю. Від ступеня раннього мовного розвитку залежатиме подальший процес росту дитини в школі.

4.Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою‚ безпеки та любові.

5. У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси, симпатії та антипатії. Поважайте її неповторність.

6.Ставте для себе та для дитини реальні цілі. Ведіть і спрямовуйте її‚ але не підштовхуйте.

7. Забезпечуйте дитині широкі можливості користування кожним із 5 відчуттів: вона повинна бачити‚ слухати, торкати руками‚ куштувати на смак і відчувати різноманітні елементи навколишнього світу.

8.Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м’язів руки‚ аби їй було легше опановувати письмо. Для цього необхідно багато вирізати‚ малювати, зафарбовувати, будувати, складати невеликі за розміром деталі‚ зображення тощо.

9.Забезпечуйте всі можливості та умови для повноцінної гри дитини. Гра — це провідна її діяльність, це її робота. Л.С.Виготський зазначав: «Чим краще дитина грається, тим краще вона підготовлена до навчання в школі».

10. Допомагайте дитині осягнути склад числа. Немає необхідності, щоб дитина механічно могла лічити до 100 і більше. Нехай вона рахує до 10—20, але їй вкрай необхідно розуміти і знати‚ з яких чисел можна скласти 5, а з яких — 7 тощо. Це є основою понятійного розуміння основ арифметики, а не механічного запам’ятовування.

11. Працюйте з дитиною над розвитком її пам’яті, уваги‚ мислення. Для цього сьогодні пропонується багато ігор‚ головоломок, задач у малюнках, лабіринтів тощо в різних періодичних та інших виданнях для дітей.

12. Запровадьте для дитини вдома єдиний режим і дотримуйтеся його виконання обов’язково (всі члени родини).

13. Дитина повинна мати вдома певне доручення і відповідати за результат його виконання.

14. Необхідною умовою емоційно-вольового розвитку дитини є спільність вимог до неї з боку усіх членів родини‚

15. Не завищуйте і не занижуйте самооцінку дитини. Оцінюйте її результати адекватно і доводьте це до її відома.

«Ранкова гімнастика у родинному колі»

Форми організації фізичного виховання дошкільника в сім'ї включають в себе комплекс різноманітної рухової діяльності. До них відноситься ранкова гімнастика (зарядка).

Кожен день повинен починатися з ранкової гімнастики, яка недаремно називається зарядкою, тому що проганяє залишки сонливості і надає заряд бадьорості на весь день. Вона застосовується із самого раннього дитинства і продовжується в усіх вікових періодах життя людини.

Ранкова гімнастика посилює дихання і кровообіг, зміцнює м'язи і активізує центральну нервову систему. Щоденне виконання зарядки розвиває у дитини потребу в рухах, позитивно відбивається на функціонуванні серцево-судинної системи, підвищує імунітет, створює позитивний емоційний настрій.
Гімнастика приносить користь лише тоді, коли нею займаються систематично, щоденно, коли вона стає звичкою, потребою.

Ранкова гімнастика для дошкільників повинна складатись з простих і зрозумілих для них фізичних вправ. При підборі вправ передбачається: вплив їх на групи м'язів і суглобів: певна послідовність і черговість роботи різних частин тіла, які створюють найкращі умови для підвищення ефективності м'язових зусиль. У дітей з 3 до 5 років комплекс ранкової гімнастики складається з 4-6 вправ, які повторюються 4-8 разів та 12-16 стрибків. Загальна тривалість ранкової гімнастики цього віку 5-8 хвилин, для дітей старшого дошкільного віку (5-7років) комплекс складається з 6-8 вправ та 20-24 стрибків, загальна тривалість 8-12 хвилин. При проведенні ранкової гімнастики бажано використовувати різні тренажери, дитячий еспандер, гімнастичну палку, скакалку тощо.

Зарядку необхідно проводити в добре провітреному приміщенні, а ще краще на свіжому повітрі. Дитина повинна бути одягнена відповідно температурі оточуючого повітря.
Корисно привчити дитину після ранкової гімнастики проводити водні процедури: обтирання – ослабленим дітям, більш тренованим – обливання і особливо добре підготовленим – контрастний душ з чергуванням прохолодної і теплої води.

Отже, не відкладайте справу надовго, а прямо з завтрашнього дня починайте заняття ранковою гімнастикою.

Щоб зацікавити дітей і залучити їх до занять рекомендується робити вправи разом з ними. Колективні вправи (всією сім'єю) проходять завжди цікаво, весело і приносять користь не тільки дітям, але й дорослим.

Подаємо орієнтовний комплекс ранкової гімнастики для дітей дошкільного віку, які можна використовувати вдома з дітьми які виховуються в дошкільному закладі так і тими, хто їх не відвідує з метою безперервної оздоровчої роботи на протязі всього тижня, тобто у вихідні та святкові дні.

Під час проведення будь-якого комплексу ранкової гімнастики необхідно привчати дітей правильно дихати. Піднімання рук вгору, розведення їх в сторони, виправлення тулубу супроводиться – вдихом. Нахили, повороти тулуба, зведення рук, присідання та інше повинні супроводжуватися видихами, які посилюються цими вправами.

Комплекс вправ ранкової гімнастики

1. Ходьба, потім повільний біг на протязі не менше 2 хвилин.
2. Вихідне положення – стоячи, п'ятки разом, носки нарізно, пальці рук злегка зжаті в кулак на рівні плечей. На рахунок „раз" – руки підняти догори, пальці випрямити, долоні повернути всередину, піднявшись на носки, на рахунок „два" – повернутись у вихідне положення.
3. Вихідне положення – стоячи, ноги на ширині плечей, руки зігнуті в ліктях, кисті стиснені в кулаки. На рахунок „раз-два" почергове викидання рук вперед.
4. Вихідне положення – стоячи, ноги разом, руки на поясі. На рахунок „раз" – нахилити тулуб вправо, на рахунок „два" – повернутись у вихідне положення, на рахунок „три" – нахилити тулуб вліво, на рахунок „чотири" – повернутись у вихідне положення.
5. Вихідне положення – стоячи, руки на поясі. На рахунок „раз –два" присісти на повній стопі, руки підняти над головою, на рахунок „три – чотири" встати, руки покласти на пояс.
6. Вихідне положення – стоячи, руки на поясі. На рахунок „раз-два" – стрибки на місці, поперемінно міняти ноги.
7. Ходьба протягом хвилини з виконанням дихальних вправ.

Повторюючи вправи можна вносити зміни, ускладнення або змінювати вихідні положення тулуба, рук і ніг. Наприклад: нахили тулуба вперед-униз з рухами рук ( в сторони, вниз намагаючись дістати носки ніг).

Протягом року можна періодично повторювати з дітьми вже знайомі їм комплекси, підвищуючи при цьому вимоги до виконання вправ. Загально розвиваючи вправи слід проводити з різних вихідних положень сидячи, лежачи, а не лише стоячи. Коли дитина виконує вправу з положення лежачи її хребет розвантажений і в цьому разі можна ефективніше впливати на м'язи спини та живота.

Пропонуємо другий комплекс вправ ранкової гімнастики, в яких чергуються вихідні положення стоячи, лежачи.

1. Стати прямо, ноги разом, руки вниз. Підняти руки догори, прогнутися, відставити ліву ногу назад на носок. Зробити вправу відставляючи назад на носок праву ногу.
2. Стати прямо, руки поставити на пояс. Присісти, встати.
3. Лягти на килимок на живіт, покласти руки долонями вниз під підборіддя. Розвести руки в сторони, підняти руки, голову і плечі від підлоги, прогнутися. Повернутись у вихідне положення.
4. Лягти на килимок на спину, руки покласти вздовж тулуба. Піднімати почергово прямі ноги.
5. Лежачи на спині, руки вздовж тулуба. Сісти, спираючись кистями рук об підлогу і сказати: „Сіли!", повернутись у вихідне положення.
6. Лежачи на животі, кисті рук під підборіддям, лікті в сторони, ноги зігнуті в колінах під прямим кутом. Згинати і розгинати стопу (опускати ноги вниз, піднімати їх догори).
7. Побігати по кімнаті протягом 15-20 секунд або зробити 2-3 рази по 8-10 стрибків на місці.
8. Пройти спокійно по кімнаті.

Комплекс ранкової гімнастики з палкою

1. Стати прямо, ноги разом, в руках палка ( палку тримати за кінці), руки вниз.
2. Підняти палку догори, одночасно піднятись на носки. Опустити палку донизу, встати на всю ступню.
3. Стати прямо, ноги разом, в руках палку як у першій вправі. Підняти палку догори, перекинути її за голову і притиснути до лопаток. Підняти палку над головою, потім опустити її донизу перед собою.
4. Стати прямо, ноги поставити навхрест, в руках тримати палку як і в попередніх вправах. Сісти на підлогу без допомоги рук (ноги по-турецьки), встати.
5. Стати прямо, ноги разом, палку взяти під пахви. Повернутись вліво, встати прямо. Повернутись вправо, встати прямо.
6. Лежачи на спині, палку тримати в руках перед собою. Згинаючи ноги в колінах, наблизити їх до грудей, одночасно піднести руки з палкою переступити двома ногами через палку, повернутись у вихідне положення.
7. Лежачи на животі, голова нахилена вниз, палку тримати за кінці у витягнутих руках перед собою. Піднімаючи голову і плечі, підняти палку прямими руками, подивитись на неї, повернутись у вихідне положення.
8. Покласти палку на підлогу, встати збоку палки, боком до неї. Перестрибнути через палку вліво-вправо.
9. Спокійно пройтись по кімнаті.

При проведення ранкової гімнастики потрібно додержуватись таких умов:

• ранкова гімнастика повинна бути радістю і задоволенням для дитини;
• робити гімнастику треба щоденно;
• перед її проведенням провітрювати кімнату;
• з часом міняти вправи, збільшувати їх тривалість;
• слідкувати за диханням ( не затримуйте самі і слідкуйте, щоб дитина цього не робила); дихання повинно бути глибоким, ритмічним.

З дитиною дошкільного віку допустимі пробіжки в повільному темпі на невеликі відстані протягом 2-3 хвилин контролюючи частоту пульсу і дихання.

Головне щоб дитина відчувала радість під час занять і їй було цікаво. Не забудьте при цьому підбадьорювати її за прояв наполегливості і старанності.

РУХОВА АКТИВНІСТЬ ДОШКІЛЬНЯТ

Рухова активність - природна біологічна потреба людини. Від того, наскільки ця потреба задоволена, залежить подальший структурний розвиток організму. Ця істина відома з давніх часів, сьогодні набуває неабиякої ваги й актуальності. Як не дивно, але у сучасному світі, що перебуває у невпинному русі, самі люди рухаються мало: сидять на роботі, у транспорті, вдома та на відпочинку. Спосіб життя дорослих позначається і на малюках. І навіть у наймолодших трапляються випадки гіподинамії! Малорухливість може бути пов’язана зі станом здоров’я, психологічними проблемами або способом життя в сім’ї.

На жаль, доволі часто батьки обмежують рухову активність своїх дітей, втихомирюючи їх або навіть забороняючи бігати, стрибати, шуміти. Подібні обмеження та заборони аж ніяк не сприяють фізичному і психічному розвиткові дитини, закріпленню рухових навичок, загартуванню та формуванню адаптаційних реакцій до мінливого зовнішнього середовища.

Правильна організація рухової діяльності дітей дошкільного віку - запорука їхнього гармонійного всебічного розвитку та міцного здоров’я. Головний секрет гарного самопочуття дитини - в її активній діяльності.

Дітей варто зацікавлювати різноманітними видами діяльності, пов’язаними з розвитком рухових умінь і навичок:

- облаштуйте у квартирі фізкультурний куточок. Доречно спонукати малят використовувати в іграх доступний фізкультурний інвентар (м’ячі, обручі, скакалки). Наприклад, запропонуйте уявити, що обруч – це будиночок, віконечко, машина, мотоцикл тощо. Зі скакалки можна зробити доріжку, мікрофон, змію абощо. Спочатку варто показувати дітям, які дії можна виконувати з тими чи іншими предметами, пізніше малюки зможуть фантазувати і самостійно використовувати потрібний інвентар;

- щоденно разом із дітьми виконуйте ранкову гімнастику, здійснюйте загартувальні процедури; регулярно виходьте на прогулянки;

- залучайте дітей до виконання основних рухів — вправляйте у ходьбі, бігу, стрибках, повзанні, лазінні, киданні, дотриманні рівноваги тощо;

- разом з дітьми здійснюйте пішохідні прогулянки, туристичні походи;

- грайте в рухливі та спортивні ігри;

- катайтеся разом з дітьми на санчатах, ковзанах, лижах; велосипедах, роликах; грайте у бадмінтон, теніс, футбол, баскетбол, хокей; ігри з м’ячем; стрибайте на скакалці; плавайте та грайте на воді;

Грайтеся з дітьми

/Files/images/444.jpeg

Недарма, мабуть, вважають, що той, хто в дитинстві багато та захоплено грався, подорослішавши, зможе так само багато та захоплено працювати. Тому не варто зверхньо ставитися до дитячих ігор і вважати, нібито гру та роботу відділяє прірва, звісно, у розвивальному значенні. Адже і ми, дорослі, не завжди помічаємо той момент, коли в нас під руками гра перетворюється на роботу, а робота — на гру: це чудово, якщо людина здатна перетворити на захоплення трудові обов’язки.
Гра — провідна діяльність дитинства. Найважливіша ознака дитячої гри — цілковита захопленість, дитина повністю поринає у гру. Трапляється, що вона забуває про все — їжу, сон, оточуючих, реальне життя. У такі хвилини дитина живе в іншому світі. Крім цього, подібна захопленість доповнюється емоційною насолодою. Тому не варто дивуватися, якщо дитина розлючується, коли дорослі необережно порушують її гру, переривають те, що повинно тривати в її фантазії,— відбувається конфлікт двох світів, двох розумінь серйозності справи. З точки зору дорослих, дитина всього лише грається і вже час займатися кориснішими справами (вечеряти, вмиватися, гуляти тощо). А з точки зору дитини, вона зайнята дуже цікавою роботою, і перш ніж іти кудись, вона повинна її доробити.
Чого ж діти вчаться під час гри? Насамперед, дитина відкриває власне тіло, світ, знайомиться з речами, їхніми властивостями та призначенням. Гра активізує дитину, тримає напоготові її нервову систему, виробляє імунітет проти прикростей і тиску. Під час гри тренуються рухові здібності, створюються передумови для вправляння у розумових здібностях, дитина вчиться орієнтуватися на площині та в просторі, розширюється її світогляд. І це ще не все: під час гри дитина збагачує також і світ своїх переживань, повторює та знову переживає все приємне та неприємне, що щодня відбувається довкола неї та з нею.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

- обирайте іграшки та ігри, які відповідають санітарно-гігієнічним нормам та є безпечними для життя і здоров’я ваших дітей;

- купуйте ті ігри та іграшки, які є педагогічно цінними у даному віці;

- оберігайте дітей від ігор та іграшок, пов’язаних із проявами агресії, жорстокості, цинічного ставлення до загальнолюдських цінностей;

- спонукайте дитину до вияву самостійності у доборі ігор та іграшок, поважайте її вибір;

- створіть для дитини власний ігровий осередок, в якому б знайшлося місце для різних видів ігор та іграшок, в тому числі і народних; привчайте підтримувати в ньому порядок;

- виділяйте більше часу на спільні з дитиною ігри, не бійтеся на деякий час повернутися у дитинство;

- розширюйте уявлення дитини про навколишній світ (спостерігайте за явищами та предметами; відвідуйте музеї, театри, установи громадського користування; знайомтеся з різними професіями та ін.), заохочуйте до відображення побаченого в іграх;

- виготовляйте власноручно разом з дітьми ігри та іграшки, пропонуйте їх для ігор;

- цікавтеся досвідом інших батьків щодо виготовлення іграшок власними руками, використовуйте цей досвід у сімейному бутті;

- розповідайте про свої улюблені в дитинстві ігри й іграшки; при можливості познайомте з іграшками, що існували багато часів тому; з цією метою відвідуйте Державний музей іграшки у Києві, місцеві краєзнавчі музеї, виставки народного мистецтва;

- читайте та обговорюйте сюжети казок, характери героїв, навчайте дітей творчо відображати реальні життєві та казкові ситуації;

- влаштовуйте вдома театральні вистави за змістом прочитаного, побаченого або вигаданого сюжету;

- вчіть дитину гратися з іншими дітьми, встановлювати дружні стосунки, дотримуватися правил, поважати партнерів по грі тощо;

- відвідуйте всією родиною дитячі ігрові центри, частіше грайте разом у спортивні ігри на свіжому повітрі, організовуйте ігри з дітьми та дорослими під час родинних, дитячих свят.

Відомий педагог Б.П.Нікітін визначив “золоті правила” розвивальних ігор, яких слід дотримуватися дорослим. Ось деякі з них:

1. Гра має приносити радість і дитині і дорослому. Кожен успіх дитини - це спільне досягнення. Радійте успіху – це надихає малюка.

2. Зацікавлюйте дитину грою, але не примушуйте її гратися, не доводьте заняття іграми до переобтяження. Утримуйтесь від образливих зауважень: “Ой, ти дурнику” та інше. Не ображайте дитину в грі, не гасіть її емоцій.

3. Розвивальні ігри – ігри творчі. Усі завдання повинні виконуватись дитиною самостійно. Наберіться терпіння і не підказуйте ані словом, ані жестом, ані поглядом. Дайте можливість дитині думати самій, самостійно знаходити і виправляти помилки.

4. Щоб відчувати порівняльну складність завдань, перш ніж давати завдання дітям, обовיязково спробуйте виконати їх самі. Запишіть, за який час вам вдалося виконати те чи інше завдання.

5. Якщо дитина не справляється із завданням, це означає, що ви переоцінили рівень її розвитку. Необхідно зробити перерву, а через кілька днів почати з більш легких завдань. Ще краще, якщо дитина сама обиратиме завдання з урахуванням своїх можливостей. Не підганяйте її.

6. Краще всього, якщо в кожної дитини буде окремий комплект гри чи ігрового матеріалу.

7. Захоплення дітей відбувається хвилями, тому, коли у дитини зникає інтерес, “забувайте” про гру на місяць-два, а потім “випадково” знайдіть її. Повернення до гри часто буває схожим на зустріч зі старим другом.

8. Ігри слід берегти, не можна ставити їх на одному рівні за доступністю з рештою іграшок. Краще, щоб дитина попросила гру. Тому ігри слід зберігати на видному, але не дуже доступному місці.

9. Для найменших (1,5 – 3 роки) слід оживляти гру казкою чи розповіддю, надавати імена моделям, іграшкам, фігуркам, малюнкам. Фантазуйте, аж поки дитина не почне захоплюватися процесом і результатом гри.

10. Створюйте у грі невимушену атмосферу. Не стримуйте рухову активність дитини. Дозволяйте пострибати, побігати і тощо.

11. Доречно влаштувати змагання на швидкість виконання завдань за годинником чи секундоміром.

12. Граючись, поводьте себе з дитиною як рівний з рівним, підтримуючи атмосферу гри.

13. Ігри необхідно повторювати, повторення - необхідна умова розвивального ефекту.

Отже, головне - не забувати, що гра - провідний вид діяльності дітей дошкільного віку, під час якого вони розвиваються, навчаються і виховуються.

Кiлькiсть переглядiв: 561

Коментарi